Меню

Чинне законодавство України не містить чітких вимог, які застосовуються під час розподілу корпоративних прав, що належать одному з подружжя. Це викликає додаткові труднощі при розділі бізнесу, оскільки подружжя не до кінця розуміє особливості та принципи даного процесу.

Компанії (частка в статутному капіталі або акції), що є власністю подружжя, як і інше спільне майно, підлягають поділу. У свою чергу, процес розподілу такої власності має свої особливості, оскільки суди виходять не тільки із загальних принципів поділу майна, у тому числі правового режиму спільної власності подружжя. Вони враховують також права та інтереси інших осіб (акціонерів, учасників товариств). Наявність у подружжя угоди про розподіл майна між ними істотно спрощує процедуру, але на практиці вона складається вкрай рідко. Суперечка ж з цього приводу – справа звичайна.

Загальні принципи розділу ділових активів між подружжям

Чинне законодавство України не містить чітких вимог, які застосовуються під час розподілу корпоративних прав, що належать одному з подружжя. Це викликає додаткові труднощі при розділі бізнесу, оскільки подружжя не до кінця розуміє особливості та принципи даного процесу. Кожен окремий тип такої власності (ТОВ, АТ, Приватне Підприємство), а також майно фізичної особи-підприємця вимагає окремого підходу, має свої особливості.

Усе це призводить до необхідності окремого вивчення кожного типу корпоративних прав та порядку їх розділу. Судова практика також має суттєві відмінності.

Відповідно до пункту 1 статті 61 СК, будь-яке майно, придбане в шлюбі, може вважатися загальним (не рахуючи того, що виведено з обороту). Ділові активи, незалежно від їх типу (акція, частка в статутному капіталі), також можуть бути визнані спільно нажитими.

Законодавство не містить ніяких обмежень, що виключають частки або акції, а також дивіденди від них, з переліку спільної власності подружжя. Таким чином, при їх розподілі застосовуються загальні правила законодавства. Однак, варто враховувати деякі особливості, наприклад, права та інтереси третіх осіб і особливий порядок реєстрації таких прав.

Акціонерне товариство

Акції також відносяться до об’єктів цивільних прав (стаття 177 ЦК). Відповідно, така власність не виключена з обороту та може бути визнана спільно нажитою, якщо придбана в період дії шлюбу за спільні кошти.

Акціонерним Товариством визнається юридична особа, розділена на кілька частин. Кожна така частка має однакову вартість. Права учасників підтверджуються акціями, які й визначають частки володіння і прав на організацію (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Акція визначає не тільки право на відповідну частку в компанії, але й право на отримання дивідендів. У разі ліквідації Товариства, його майно також буде розподілятися відповідно до частки акціонерів. Ще один момент – акції визначають і деякі немайнові права, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок.

Будь-які акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших учасників (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про акціонерні товариства»). Відповідно, навіть якщо пакет акцій оформлений на одного із подружжя, але купувався в шлюбі, він може передати належну частину іншому. Єдина умова – дотримання принципу неподільності кожної окремої акції, встановленого в ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Під час поділу акцій подружжю слід враховувати деякі моменти:

  • Розділу підлягають не тільки самі акції, а й отримані з них дивіденди;
  • Необхідно визначати або вартість кожної акції окремо, або вартість пакета акцій.

У свою чергу, якщо акції були продані одним із подружжя без відома другого, то останній має право вимагати:

  1. Компенсацію вартості акцій, АБО
  2. Визнання договору недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю

За загальним правилом, частка в статутному капіталі ТОВ, якщо вона була придбана в період перебування в шлюбі, враховується при розділі майна. Однак, тут є свої особливості, які слід врахувати.

Пленум Верховного Суду України в п. 28 постанови №11 від 21.12.2007 вказує на те, що внесок до статутного капіталу не визнається спільною власністю. Це пов’язано з тим, що відповідно до ст. 12 ЗУ «Про господарські товариства» відповідне суспільство є власником майна або грошових коштів, що передано йому засновниками як внесок до статутного капіталу.

Таким чином, спочатку на будь-який спільно нажитий об’єкт формується право спільної власності. Але якщо він був внесений до Товариства, інший член подружжя позбавляється права власності на нього. Він отримує право вимоги половини від його вартості, у разі якщо загальні грошові кошти або майно було використано не в інтересах сім’ї (абз. 3 п. 28 ухвалив Пленуму ВСУ). У свою чергу, якщо вклад до статутного капіталу був зроблений шляхом спільного майна подружжя в інтересах сім’ї, то другий із подружжя має право на розподіл отриманих доходів (абз. 2 п. 28 Постанови Пленуму ВСУ).

 Фактично, один із подружжя отримує право компенсації, яка задовольняє його права та зберігає права Товариства та інших його членів. Даної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року, що винесена по справі № 756/10797/15-ц (виробництво № 61-40676св 18):

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства та вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а у другого з подружжя право власності на майно трансформується в право вимоги (зобов’язальне право), суть якого полягає в праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Вищевикладене дає підставу для висновку про те що, під час розподілу частки в статутному капіталі Товариства, слід дотримуватися наступних принципів:

  • З моменту передачі спільного майна в статутний капітал Товариства, воно втрачає ознаки спільної сумісної власності подружжя і стає власністю Товариства;
  • Один із подружжя отримує право вимагати виплати компенсації половини вартості частки в статутному капіталі або отриманих доходів від діяльності Товариства, у залежності від того, в інтересах сім’ї чи ні було передано майно (грошові кошти) в статутний капітал Товариства.

Приватне Підприємство та Фізична особа-підприємець

Постанова Пленуму ВС України №11 від 21.12.2007 року в п. 29 визначила, що майно приватного підприємства не може бути об’єктом спільної власності. Чоловік (дружина) має право тільки на частку доходів від такої організації.

Істотні зміни відбулися після того, як Конституційний суд своїм рішенням від 19.12.2012 року встановив зворотне – майно приватного підприємства, якщо було сформовано за рахунок спільного майна подружжя, також підлягає розподілу за стандартними правилами.

Попри те, що роз’яснення в першу чергу стосувалося приватного підприємства, на практиці майно ФОП також стало об’єктом права спільної сумісної власності. Однак, не все, а тільки те майно, джерелом придбання якого були спільні кошти подружжя. Якщо ж ФОП в судовому порядку міг довести, що майно придбано за кошти саме фізичної особи-підприємця та купувалося з метою ведення підприємницької діяльності, то не рідкісною була практика визнання такого майна особистою власністю ФОП.

Однак, надалі судова практика переформатувалася таким чином, що критерієм віднесення майна фізосіб-підприємців до спільної сумісної власності подружжя залишилося тільки джерело його придбання. Тобто, якщо майно ФОП придбано для ведення підприємницької діяльності, але за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно підлягає розподілу.

Найбільш актуальна та свіжа практика Верховного суду підтверджує вказане. Так, у постанові Верховного суду від 10.04.2020 року, винесеній по справі №734 / 2887/17 зазначено наступне:

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, придбане в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю засобів. Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано при обранні способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм матеріального права дозволяє зробити висновок про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя та предметом розділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя. 

Таким чином, при розділі майна ФОП і ПП, фактично, істотну роль має лише джерело коштів, за які майно купувалося. Якщо воно набуте під час шлюбу, то ділиться за загальними правилами, якщо ні, то діляться лише доходи від нього.

Висновок

Режим спільної власності подружжя застосовується і щодо ділових активів, у тому числі акцій і часток у статутних капіталах. Однак, у процесі враховуються і права інших осіб, у тому числі самих організацій, а також джерела капіталів, за які такі об’єкти купувалися. У ряді випадків один із подружжя має право не на частку в праві власності, а на компенсацію, яку повинен вимагати в стандартному порядку, тобто через суд, при відмові від добровільного задоволення вимоги одним із подружжя.

 

Коментарі:

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підпишись і стеж за свіжими публікаціями