Меню

Відсутність майна в чоловіка-боржника якнайкраще компенсується наявністю активів, що зареєстровані на дружину.

Солідарна відповідальність

Стягнення боргу через суд – крайній захід. До нього вдаються, коли розмови кредитора, доводи та навіть, первною мірою, загрози, сказані в запалі емоцій, не допомагають.

Однак, сам по собі позов до суду на боржника мало що дасть, якщо в того «за душею» нічого немає. Тому юристи радять залучати дружину (ну або навпаки, якщо гроші позичила й не віддає «слабка половинка») до солідарної відповідальності.

Ті, хто грамотно скористаються цією фішкою, можуть розраховувати на вдалий результат судової справи. Юридичний тиск на сім’ю, а не на одного боржника, – перевага для кредитора та слабка сторона того, хто позичив гроші. Чисто психологічно, якщо дивитися на картину в цілому, дружина менш стресостійка й більше схильна до паніки.

Якщо пред’являти претензії обом, то ще на стадії переговорів підвищується ймовірність того, що борг буде погашений. Та й в судовому засіданні, якщо вдасться дружину залучити в якості співвідповідача, яка б сама захищала свої інтереси, шанси, що у неї «здадуть нерви», набагато вищі, ніж у її чоловіка-боржника.

Від випадку до випадку

Наведемо приклад з практики, який зустрічається досить часто, для того щоб стверджувати, що вказаний нижче випадок – не ексклюзив, не оригінал, тобто не єдиний у своєму роді й не претендує на статус неповторного.

Так, кредитор за договором позики судився з боржником з 2014 року, складність справи коштувала поту й крові кредитора, оскільки перша інстанція відмовила, апеляція додатково визнала договір недійсним, а Верховний суд усе скасував і повернув справу на нове коло.

Усі подробиці цієї справи віщували довгий і затяжний процес, який напевно б закінчився трагічно для кредитора, якби не одне але – у 2018 році було залучено до участі у справі дружину боржника.

Результат не змусив себе довго чекати й уже через рік суд затвердив мирову угоду.

Як правило, кредитор намагається вирішити таке питання «полюбовно» він же все-таки позичив гроші не людині з вулиці, а умовній особі, з якою пов’язані певні відносинами.

Боржник у свою чергу, якщо, звичайно, не обтяжений принципами моралі, керується заповіддю, що по боргах платять тільки труси й з лишком використовує час переговорів для виведення майна, якщо ще до першої вимоги кредитора не встиг це зробити.

Доведений до безнадійності кредитор намагається хоч якось умовити голого сокола повернути гроші, але все тлін.

Отримуємо важкий випадок у вигляді обманутого кредитора та щасливого боржника, який отримав гроші й почистив хвости.

І ось, вичерпавши всі можливості в питанні добровільного стягнення боргу, кредитор приходить до фахівців – юристів або адвокатів. Причому бувають випадки різні. Одні, ведені жагою помсти, «накручені» боржником, усі на нервах, хочуть «крові» – щоб пошкодував боржник, що витратив час і нерви кредитора. Інші хочуть просто повернути борг, отримавши рішення суду за договором позики.

У цьому місці можна сказати: «так, до речі …», і зробити невеликий відступ від теми залучення дружини боржника до солідарної відповідальності. Існує така психологічна проблема в багатьох кредиторів – жалість до боржника. Так, так, саме жалість. А нічого, що він стільки часу «водив вас за ніс», попсував нерви, витрачав ваш час? А відсотки за користування чужими грошима, інфляція? Список цих «А …» можна продовжувати. Тому до сумлінного боржника й ставлення може бути адекватне, лояльне, а іншим – менше, вибачте на слові, дисциплінованим кадрам – не варто давати спуску або прощати їх прорахунки.

Приклад? Будь ласка … Боржник частково розрахувався з кредитором, але підтверджуючого документа ніякого не зажадав. У цій ситуації цілком доречно діяти вибірково – у залежності від того, наскільки той, хто взяв позику, виявився «охайним» і вірним своєму слову честі. Жалість до непорядного боржника зробить зворотний ефект – він продовжує нею користуватися в ще більшій мірі, упевнившись у своїй нахабності, безпардонності, недисциплінованості.

Подружні небилиці

Але повернемося до нашої подружньої пари … Відсутність майна в чоловіка – боржника якнайкраще компенсується наявністю активів у дружини. Якщо хтось думає, що буде просто переконати суддю в тому, що дружина зобов’язана відповідати за борги чоловіка, він помиляється. Судова практика з цього приводу далеко не однозначна. Тому для того, щоб сподіватися на позитивний результат, кредитору доцільно залучити до вирішення питання (у тому числі поданням його інтересів до суду) грамотних фахівців, які знають усі тонкощі та витіюваті моменти юридичної сторони справи. У цьому випадку без зайвої скромності скажемо, ймовірність того, що суд зобов’яже подружжя солідарно повернути борг, однозначно зростає.

Будьте готові до того, що «потопаючі» будуть хапатися за «соломинку» – спробують оскаржити рішення суду в апеляційній інстанції. У хід можуть піти самі «брудні», абсурдні, карколомні, «казкові», тобто абсолютно надумані, підстави – як ніби-то борг був повернутий взаємозаліком, іншим майном, наприклад, яхтою з нової моделі серії Bugatti Chiron, з легкою конструкцією з вуглецевого волокна й стабілізуючим реданом. При цьому паперів, як на зло, у боржника ніяких не збереглося – чи то пожежа злизала документи своїм огненним язиком, то чи повінь все змила, коротше, форс-мажор. На що сподівався він у цьому випадку, абсолютно незрозуміло.

Прогнозований результат – апеляція залишила рішення суду в силі. І, швидше за все, загрози подати скаргу до Верховного Суду так і залишаються порожнім звуком. Після відкриття виконавчого провадження в 80% випадків гроші почнуть надходити на рахунок клієнта – колишнього кредитора, який зараз має статус стягувача з залізобетонними аргументами у вигляді виконавчого листа та нашого адвоката в якості свого представника.

Рішення Великої Палати

Та й чи має сенс подавати скаргу до Верховного Суду після рішення Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 роки?

Нагадаємо, що для подачі скарги до Верховного суду потрібна одна з трьох причин, а саме невідповідність висновків судів попередніх інстанцій уже висловленої позиції Верховного Суду; відсутність позиції Верховного Суду з цього питання; необхідність відступу від позиції Верховного Суду в конкретній справі.

Причому, використовувати єдиний можливий у даному випадку варіант, а саме довести необхідність відступу від позиції Верховного Суду в конкретній справі, вкрай малий, оскільки троє суддів Верховного Суду більше повірять думці двадцяти своїх колег з Великої палати, ніж думці одного адвоката, нехай він і заручитися двадцятьма науковими висновками з цього питання.

Так ось, Велика Палата ВС в рішенні від 30 червня 2020 року дійшла висновку, що обидва з подружжя, навіть після розлучення, відповідають перед кредитором, як солідарні боржники всім своїм майном.

При цьому позиція колишнього подружжя, що договір позики був укладений не в інтересах сім’ї, Велика Палата Верховного Суду оцінила критично і як безпідставну спробу колишньої дружини уникнути відповідальності за виконання зобов’язання.

Що ж, тактика опонентів «не знала, що робить чоловік», «він сам винен», «я тут ні при чому, розмовляйте з чоловіком», з нами не пройде. На цей випадок є гарна приказка: «чоловік і жона – одна сатана». Обидва в одній «каструлі» варяться, значить, і чоловік, і дружина в однаковій мірі відповідають за справи сімейні. Як то кажуть, «і в печалі, і в радості …».

Коментарі:

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підпишись і стеж за свіжими публікаціями