Меню

На перший погляд між Україною та Іраном склалися зразково-показові взаємини в сфері екстрадиції. З липня 2008 року між країнами діє договір про видачу злочинців. Але навіть цей документ не гарантує швидкість і прозорість процедури, а головне – дотримання прав людини, яка мимоволі стала учасником міжнародних процесів.

У цій статті ви дізнаєтеся, як захистити себе або близьку людину, якій загрожує видача в Іран. Адвокати Mitrax знайомі з процедурою екстрадиції не з чуток. Один з останніх кейсів і ліг в основу статті.

Етап 1. Сюрпризи на паспортному контролі і затримання

Зазвичай пригоди людей, які потрапляють в екстрадиційний процес, починаються в аеропортах або пунктах пропуску через кордон. Під час паспортного або митного контролю з’ясовується, що людина знаходиться в міжнародному розшуку за підозрою в тяжкому злочині.

У нашому випадку громадянина Ісламської Республіки Іран затримали в аеропорту Бориспіль. За інформацією від влади Ірану, чоловік нібито скоїв ряд злочинів: підробка та використання підроблених документів, шахрайство, зловживання довірою. Сам іранець не знав про те, що знаходиться в міжнародному розшуку. Відповідно – не ховався від суду і поліції.

Що потрібно знати, якщо вас затримали

Протягом 60 годин затриманого повинні доставити до слідчого судді і вирішити питання про його подальшу долю. Якщо підстав для позбавлення волі немає, людину негайно відпускають з-під варти.

Про затримання людини, оголошеної в міжнародний розшук, повідомляють прокурору, регіональній прокуратурі, Офісу Генерального прокурора або Мін’юсту, Міністерству закордонних справ і компетентному органу зацікавленої країни. Всі ці органи повинні проконтролювати законність екстрадиції.

Затримана людина не безправна. Вона має право на адвоката і перекладача. Якщо іноземець вважаєте, що його позбавили волі незаконно, він може звернутися зі скаргою до слідчого судді. І навпаки – дати згоду на екстрадицію і спрощену процедуру видачі запитуючої країні.

Етап 2. Тимчасовий арешт в очікуванні запиту

Затриманого іранця, якого підозрювали в шахрайстві, доставили до слідчого судді для вирішення питання про тимчасовий арешт. В результаті чоловіка взяли під варту на 40 днів.

Договір між Україною та Іраном передбачає, що затриманого потрібно звільнити, якщо запит про його видачу не отримано протягом місяця з моменту затримання. При цьому допускається продовження цього строку ще на 15 днів.

Іранцю довелося провести під вартою 36 днів. Після цього прийшов запит на його видачу, і суддя застосував екстрадиційний арешт.

Що потрібно знати, якщо до вас застосували тимчасовий арешт

У ряді випадків слідчий суддя зобов’язаний відмовити у тимчасовому арешті. Наприклад, якщо людина підозрюється в злочині, при якому не застосовується екстрадиція, або закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд вивчає документи про вчинення злочину на території іноземної держави і про обраний запобіжний захід. Іноді прокуратура обмежується інформацією з бази Інтерполу про запит на розшук і арешт. Але її не можна вважати документом, що підтверджує арешт людини зацікавленою державою. Якщо суд прийме такий доказ до уваги, є підстави для подання апеляційної скарги.

Що ж вважається екстрадиційним злочином у відносинах між Україною та Іраном? Це правопорушення, які:

  • вважаються злочином в обох країнах;
  • передбачають відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк не менше 1 року.

Якщо країна запитує вже засуджену людину, то видача можлива тільки в разі, якщо невідбута частина покарання становить не менше 6 місяців.

Суддя зобов’язаний переконатися, що за скоєний злочин людина дійсно підлягає видачі іншій стороні. Але навіть якщо суддя помилиться, допоможе екстрадиційна перевірка.

Етап 3. Вирішальне значення екстрадиційної перевірки

В історії з затриманим в Борисполі іранцем суддя застосував екстрадиційний арешт. Адвокати не погодилися з таким рішенням і подали апеляційну скаргу. Підстав для оскарження постанови судді було чимало:

  • в справі були відсутні запит на видачу, ордер на арешт і матеріали екстрадиційної перевірки, на які посилався прокурор;
  • в поданих матеріалах не було інформації про час і місце скоєння злочину, що перешкоджало перевірці закінчення строків давності;
  • в справі не було доказів того, що підозрюваний буде переховуватися від слідства.

З цими доводами погодився апеляційний суд. Він випустив громадянина Ірану з-під варти і відправив під домашній арешт.

Але на цьому робота адвокатів не закінчилася, адже в ході екстрадиційної перевірки виявилася низка порушень. Іран не надавав інформації про покарання за злочин, у якому звинувачувався чоловік. Таким покаранням могла бути смертна кара. Також в матеріалах не було належного опису злочинної діяльності іранця і законного документа на його арешт.

При цьому адвокати знайшли докази невинуватості чоловіка: в Ірані він вільно займався економічною діяльністю і не зустрічав ніяких перешкод з боку державних або комерційних органів.

Захисники просили продовжити строки екстрадиційної перевірки ще на 30 днів, але в результаті іранська сторона так і не надала Україні запитувані документи. Зрештою екстрадиція так і не відбулася.

Що потрібно знати, якщо по відношенню до вас проводять екстрадиційну перевірку

Мета перевірки – знайти підстави для відмови в екстрадиції або переконатися, що їх немає. Вони передбачені договором між країнами.

Україна не видає Ірану правопорушника, якщо:

  • він є громадянином України;
  • злочин, за який його переслідують, носить політичний характер або є військовим. При цьому діяння не вважається злочином в рамках загального кримінального права;
  • українська сторона прийняла остаточне рішення щодо людини за злочини, які стали причиною процесу екстрадиції;
  • закінчилися строки давності злочину, оголошена амністія, є інші законні підстави для припинення кримінального переслідування.

Крім того, Україна може відмовити Ірану в екстрадиції, якщо:

  • злочин було скоєно в Україні або за її межами, але наслідки настали в межах її юрисдикції;
  • українські правоохоронці переслідують людину за цей же злочин;
  • українська сторона вирішила припинити чи не порушувати переслідування за кримінальне правопорушення, за яке людину запитує Іран;
  • за скоєний злочин в Ірані можуть призначити покарання, що не застосовується в Україні.

Крім специфічних домовленостей між Україною та Іраном, є загальні підстави для відмови в екстрадиції:

  • закінчилися передбачені українськими законами строки давності притягнення до відповідальності або виконання вироку;
  • країна не надала матеріали або інформацію, необхідні для вирішення питання про видачу;
  • екстрадиція суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами або її інтересам у сфері національної безпеки;
  • запитуваний має статус біженця з країни, яка вимагає видачі, або статус особи, яка потребує додаткового захисту, або йому надано тимчасовий захист в Україні в зв’язку з погрозами для його життя і здоров’я на території, де домагаються його видачі.

Зазвичай екстрадиційною перевіркою займається регіональна прокуратура. Вона починається ще до отримання запиту від зацікавленої країни і триває 60 днів. Але якщо інформації для прийняття рішення все ще недостатньо, цей строк можна продовжити. На час перевірки людину можуть взяти під варту або обрати менш сувору міру запобіжного заходу – зобов’язання або домашній арешт.

Подписаться на новости
Получайте свежие новости на свой email
Поздравляем, вы успешно подписались на новости блога!

Етап 4. Happy end

В історії з нашим клієнтом екстрадиція так і не відбулася. Адвокати домоглися виключення іранця зі списків розшуку Інтерполу.

Як бачите, навіть при явних порушеннях процедури прокуратура та інші органи не поспішають захищати інтереси людини, якій загрожує екстрадиція. Тому рекомендуємо не покладатися тільки на правоохоронців, а заручитися підтримкою профільних адвокатів у сфері екстрадиції. Олександр Строкань має ексклюзивний досвід захисту осіб, щодо яких застосовуються екстрадиційні процедури.

Комментарии:

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Підпишись і стеж за свіжими публікаціями